Ясно…
Так ясно удень не буває,
Ясно,
Яснішого серцю не треба,
Тихо, як сонної дівчини очі.
Землі немає:
Тільки ніч,
Тільки небо.
Але роз’ятрений мозок
Не хоче,
Не може,
І в трясці нервовій тремтить розгублений розум.
І от із землі зростають, мов крила, гігантові тіні
Все вище і вище, мов чорна мільйонова зграя,
Проквиляє, і плаче, і кракає й дико ґерґоче,
І чорними пальцями в смертній розпуці, в одчаю сягає по зорі…
Але заплющити очі:
Тихо,
Ясно,
Ясно, яснішого серце не хоче,
Тихшого дівчині сонній не треба.
Землі немає:
Тільки ніч,
Тільки небо.
