I
О гуркіт потягів вночі
З Торонто в Орегон,
Із Йокогами в Йо-Кай-Чі,
З Берліна у Ліон.
Озір озера, гори гір
Минають, мов у сні,
Свистять сифони. Ступирі
Переступають світ.
Аеропляни у пасат
— На схиленім крилі —
І повертаються назад
Круг сонної землі.
І над землею й на землі
Встає похід машин,
Гудуть динамо й дизелі
Під тарабан турбін.
А так: ідуть твої брати,
Твої брати ідуть.
Нехай ще довго їм іти,
Одна їм в світі путь!
II
І все ж таки
Раз на рік
Зі скреготом стають машини
І на вулиці ріг
Виходять їх душі
З крови, з металю, з резини,
Під кулемети,
В куль закипілу зграю
Ідуть спокійні й безсмертні
За Леніна,
За Сакко й Ванцетті,
За зелений
май
умерти.
