Поля синіють вечорами,
Ріка гово́рить з берегами.
І так таємно
На небі білії намети
Димлять:
— Вечеря вариться богам.
Все ближче, ближче вечір суне,
Все нижче плачуть трави-струни;
Тихо й темно:
Боги-поети
В хмарах сплять.
- Наступний вірш → Майк Йогансен – Люблю тебе – не знаю слів
- Попередній вірш → Майк Йогансен – Голод
(Оцінок ще немає)