Над селами хмари
Похилі,
І тоскно в блакить
Простягають руки безсилі…
Оце тільки лишилось,
Що плакать.
О, так залетіли далеко
В такий голубіючий ірій,
Білопіняве пір’я стелли
Над селами хмари…
Сліз ні краплі –
Оце нічим лишилось
І плакать.
