Сірий ранок пав на місто синє,
Камінь спав — лиш дощ зідхав у ринвах.
Вулицею вештавсь той, кого повісять,
І молився — «о Пречиста Сльозо:
— Он сховалась в тумані башта
(Напувала грудьми паровози),
Молоком налився козій місяць
І розтав, розплакався в тумані.
Я їм серце на майдані кинув;
Най і я в твоїм плачі розтану!
І припав лицем на сірий ґанок,
Камінь спав — лиш дощ зідхав у ринвах.
- Наступний вірш → Майк Йогансен – У дахів іржавім колоссю
- Попередній вірш → Майк Йогансен – Наїживсь голений город
(Оцінок ще немає)