У дахів іржавім колоссю
Ника̀є місяць кривавий:
Удосвіта серп укосить
Молоду — зів’ялу отаву.
О, як ще сонце глибоко,
Як виють собаки на місто:
Гей кликом тисяч і тисяч!
Я знаю: загину високо
В повітрі чистім і синім,
— Мене над містом повісять:
Зорі досвітній в око,
В холодне око дивитись.
- Наступний вірш → Майк Йогансен – Голод
- Попередній вірш → Майк Йогансен – Сірий ранок пав на місто синє
(Оцінок ще немає)