Вірші класиків > Майк Йогансен: Вірші > Майк Йогансен – Углиб, у груди, в дикий ґрунт

Майк Йогансен – Углиб, у груди, в дикий ґрунт: Вірш

Углиб, у груди, в дикий ґрунт,
Де лілії колись цвіли,
У крейду, в кремінь, у корунд
Сверде́л зі свистом зануривсь.

Ввігнав у землю рівний клин
Тугих тростин робучий трест
I креше в попіл, в пил, у плин
Земної зверхні жирний лесс.

Й коли в рудавий залізняк
Ввійде захеканий свердел,
Навколо, мов гарячий мак,
Металь родимий зацвіте…

В низи, у безвість, в сивій ґрунт,
У тінь, що розцвіте колись,
У крейду, в кремінь, у корунд
Сверде́л зі свистом зануривсь.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Майк Йогансен
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Майк Йогансен – Углиб, у груди, в дикий ґрунт":

Читати схожі вірші:

  1. Майк Йогансен – Балада
  2. Майк Йогансен – За лінію лісів гнав гоном потяг-пес
  3. Майк Йогансен – На неписану зими поему
  4. Майк Йогансен – Панейренея
  5. Майк Йогансен – Альчеста
Залишити відповідь

Читати вірш поета Майк Йогансен – Углиб, у груди, в дикий ґрунт: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.