В березні міліціонер свистав,
У воді шумів трамвай і плавав
Межи рейок вечір і не знав,
Як уранці народяться трави.
Стала хмара у вікні — агов,
Агов, хмаро, підожди хвилину!
Всяка хмара в березні — любов
І від мене і до неї лине.
Всяка вулиця веде до тих дверей,
Де я не посмію подзвонити.
За водою вечір плив до неї
І за нею хвилювався вітер.
Я ж стояв в калюжі, мов в огні,
Коливались тротуари п’яні,
Із старих англійських книг
Повиходили на вулицю романи.
І сідлали коні і вели
За Гурон, за Мічіган, за Ері;
Соколиним оком вечір плив
У простори пам’яті і прерій.
Гей, як кречет міліціонер свистав
У траві гримів трамвай і марив
В березні поет і забував,
Що в калюжах загасали хмари,
Що він так і не посміє увійти
І сказати ясно: івнінґ, Іно,
Чи не хочете, чи хочеш ти
Чи не підеш ти зі мною в кіно?
