Верніться!
Так голос пролунав з туману,
Мов птиця,
Схопилось серце, руки опустились в давнину,
Трамвай прорізав тишу й увірвав.
Я чув, як палав день, росла трава
Гей вище від гаїв, від гайворонків, так
Що її люто рвали і клювали птиці.
Та знову:
Верніться!
Нижче
і нечутніше, ніж далекий гуд
столиці
У незліченних тротуарах вмерло слово.
- Наступний вірш → Майк Йогансен – Ах, життя моє
- Попередній вірш → Майк Йогансен – Дні мої, мої дивні діти
(Оцінок ще немає)