Іду межею вздовж ріллі —
Бузько назустріч теж межею —
Злякавсь мене – тіка ріллею,
А далі знявся над землею —
Потяг до клуні на селі…
На горбику, мов чуб, трава,
Навколо – чорний степ без краю —
Та де ж той сніг? Пропав? Немає?
«В яру конає!»…
Вітрець співа…
Пашить з землі весняний дух,
В землі буяють дивні сили —
І так – віки… зима й могили,
І знов весна… і творчий рух.
- Наступний вірш → Максим Лебідь – Осіннє
- Попередній вірш → Максим Лебідь – В книгозбірні
(Оцінок ще немає)