Максим Лебідь – Осіннє: Вірш

На обрії – дзвіниця,
Мов хтось дулю скрутив небу, —
І небо злиться,
Плаче: – Не треба!

В хаті вогке віконце —
На дворі багнюка, свині…
(І вірші?.. сон це?!)
…та крик гусиний.

На зжовклу толоку
Тягнуться гуси з двору —
І так щороку
В осінню пору.

Скрізь по вулицях ріки,
Місто – велика калюжа,
Душею нездужа,
Весна – їй ліки.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Максим Лебідь – Осіннє":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Максим Лебідь – Осіннє: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.