Душно, і тихо, і темно усюди,
Тьма мене давить, зловісная тьма.
Світу ясного нема… Де ж ви, люди,
Де ви поділись? Нема вас, нема…
Грізнії стіни стоять мовчазливо,
Крутяться привиди в дикім танку…
Де ж ти, прекрасная, де ти, щаслива,
В сяйві краси, як у пишнім вінку?
Душно… Вікно одчинити? Ні — тихо
Мрії блакитні влетять у вікно,
В серці ж нема для них місця… там лихо.
Серце нудьгує, і плаче воно.
Душно і тихо… О сни чарівнії,
Де ви? На мент лиш один прилетіть!
Стіни бездушнії, стіни німії,
Ах, розступіться! На волю пустіть!
