Город сіяє огнями,
Люди, каміння і шум…
Я ж пропливаю морями
Тихих, розпачливих дум.
Город сіяє огнями,
Гамір, людська суєта…
Хто ж то страшний понад нами
Косу клепає й літа?
- Наступний вірш → Анатоль Свидницький – Росте долом березина
- Попередній вірш → Максим Рильський – Дрімає дім старий
(Оцінок ще немає)