Коли тривоги життьової
Тебе підхопить вітер злий,
По вінця сили трудової
У серце стомлене налий.
Нехай не виє самотина,
Як чорний пес за ворітьми!
Скажи крізь муку: я людина!
Зрадій крізь горе: я з людьми!
- Наступний вірш → Максим Рильський – Коли дзвенять черешні
- Попередній вірш → Максим Рильський – Коцюбинський
(Оцінок ще немає)