Люблю похмурі дні, коли крізь сизі хмари
Чуть пробивається проміння золоте
І ллє у тумані на землю тихі чари.
Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється:
Після дощу того уся земля цвіте
І ліс, покритий краплями блискучими, сміється.
- Наступний вірш → Максим Рильський – Лягла зима
- Попередній вірш → Максим Рильський – Ловці
(Оцінок ще немає)