Мандрівка пахне, аж серце п’яне!
Спадають краплі у сніжний дзбан.
Замети скляться, готові сани,
Дорога прагне подорожан.
Іржуть тихенько гарячі коні,
І рвуть оброті, і в землю б’ють,
І встало сонце на оболоні —
Додому, друзі! В щасливу путь!
- Наступний вірш → Максим Рильський – Люблю похмурі дні
- Попередній вірш → Максим Рильський – Моєму краєві
(Оцінок ще немає)