Ні, ні! Прийдешнє — не казарма,
Не цементовий коридор!
Сіяє в небі нам недарма
Золотоокий метеор.
І він черкне щасливу землю,
І світ наш буде голубим
Од стін золоченого Кремлю
До піль, де спить залізний Рим.
- Наступний вірш → Максим Рильський – Не забуду вечора хрусткого
- Попередній вірш → Максим Рильський – Пам’яті Марка Лукича Кропивницького
(Оцінок ще немає)