Максим Рильський – Осінь-маляр із палітрою пишною: Вірш

Осінь-маляр із палітрою пишною
тихо в небі кружляє,
осипає красою розкішною.

Там розсипа вона роси сріблисті,
Там тумани розливає,
Ліс одягає у шати барвисті.

Ліс обливає кольорами дивними,
Ніжно сміється до вітру,
Грає цілунками з ним переливними.

Фарби рожеві, злотисті, червоні,
Срібно-блакитне повітря…
Ніжні осінні пісні тиходзвонні!

Аналіз вірша “Осінь-маляр із палітрою пишною” Рильського

Вишуканий зразок пейзажної лірики. Саме описи природи вдавалися поету й перекладачу Максиму Рильському особливо добре, хоч він і закликав у циклах пейзажних замальовок цінувати природу як матір, а не просто милуватися красивими картинками.

Головна ідея вірша ‒ захоплення красою рідного краю, яка не зникає і після завершення теплого й радісного літа. Автор описує осінь радісно й піднесено, а не сумно й депресивно.

У вірші застосовані такі художні засоби:

• Персоніфікація ‒ осінь зображується в образі маляра, який змінює все навколо, надаючи нових відтінків, кольорів, вітер теж у вірші є живою істотою, з якою осінь «грає поцілунками»
• Епітети ‒ «сріблисті», «барвисті», «пишною», «розкішною», «дивними», переливними» тощо;
• Повтори ‒ не у звичному розумінні слова, бо автор використовує не однакові слова, а однокореневі. Наприклад, «ніжно» й «ніжні», «тихо» й «тихо дзвонні», «сріблисті» й «срібно-блакитні». Таким чином зʼявляються необхідні акценти при розкритті ідеї твору;
• Алітерація ‒ насиченість свистячими й шиплячими звуками передає шелестіння листя в лісі.

Автор обрав для написання чотиристопний дактиль, а особливої виразності твору надають трирядкові строфи. У кожній строфі римуються перший і останній рядок, а середні рядки різних строф римуються між собою.

Поет вишукано оперує різними шарами лексики. У вірші присутній авторський новотвір «тиходзвонні», архаїчна форма прикметника «злотисті».

Вірш насичений символами:

• Туман ‒ невідоме;
• Вітер ‒ зміни;
• Пісні ‒ краса й натхнення.

У творі відсутні антитези, проте присутня палітра кольорів, які увиразнюють один одного. Так, в останній строфі кольори гарячих відтінків ‒ «рожеві, злотисті, червоні» врівноважені срібно-блакитним повітрям. Вірш насичений образами зоровими – це й перелік кольорів, і просто опис «барвистий», «розкішний». Однак присутні й звукові образи, наприклад, сміх, пісні «тиходзвонні».

Автор у своєму описі пейзажу обрав цікавий ракурс ‒ опис зверху. Саме зверху осінь «осипає», «обливає», «розливає». Це підкреслює тотальний наступ осені на природу.

Та найголовніший акцент, який присутній у творі ‒ слово «ніжно». У сукупності з життєрадісною палітрою кольорів і романтичним настроєм вітру й осені слово «ніжно» унеможливлює депресивне сприйняття осені і залишає тільки радість і вишукану насолоду від її краси.