Пером огненим вічність пише
Свій нескінчимий фоліант,
І вітер з ніжністю колише
Листки замислених троянд.
Краса іде, гаптує злотом
Ясні, глибокі небеса.
А ми затоптуєм болотом
Все те, що в нас самих,— краса.
- Наступний вірш → Максим Рильський – Минають дні одноманітні
- Попередній вірш → Максим Рильський – Тобі одній
(Оцінок ще немає)