Плюскочуться білі качки
В басейні під тінню каштана.
На крилах блищать крапельки,
А в краплі — життя океана.
Хіба я не крапля мала,
Що світ необмежний одбила, —
Лиш грунту свого не знайшла,
Лиш крила родимі згубила!
- Наступний вірш → Максим Рильський – Свіжа зелень розгойдалась
- Попередній вірш → Максим Рильський – Коли на могилі моїй
(2 оцінок, середнє: 3,00 із 5)