Дивлюсь, Кабице незрівнянний,
На молодечий твій портрет, —
І зачарований, і п’яний
Тобі присвячую сонет.
Кому артиста серце знане?
Йому зрідні лише поет:
Вони і житейськім океані
Під шум чарок і кастаньєт
Пливуть в країну снів та вроди,
У тихий світ, на ясні води,
Під срібло невідомих зір;
Обом земне все зрозуміле,
Обох несуть прозорі крила
В незнаний голубий простір!
