Мала мати одну дочку
Та й купала у медочку.
Та й купала-поливала,
Щастя-долі не вгaдала.
Щастя-долі не вгадала,
За п’яниченьку оддала.
П’є п’яниця, п’є, гуляє,
Йде додому, – б’є та й лає.
“Ой я буду мандрувати,
Лиху долю покидати!”
“Ой не роби та сваволі,
Не покидай свої долі!
Як в калини білі квіти,
Так у тебе дрібні діти!”
