Серед піль і нив
Добрий витязь жив.
Був хоробрий,
Мудрий, добрий,
Свій народ любив.
А в горах жив змій,
Звався Веремій,
Із печери
До вечері
Ходив на розбій.
Хлопців убивав,
В бран дівчат збирав.
А із діток-
Малоліток
Крівцю випивав.
Пішов плач і страх
По селах, містах –
Гинуть дітки-
Малолітки
В змійових зубах.
На подільську путь
Посли з гір ідуть:
– Рятуй, брате, плем’я наше
Од змійових пут!
Витязь меч підняв,
На коні помчав –
Ясним мечем змію з плечей
Сім голів ізтяв.
Гейби шум ста рік,
Б’є радісний крик:
– Слава витязю навіки,
Славен він навік.
Що на поміч став,
Що народ спасав,
Що тих діток-малоліток
Змієві не дав!
