Марійка Підгірянка – Безконечні казочки: Вірш

Скажу, дітки, вам казку:
Приніс зайчик дров в’язку,
Поколов їх дрібненько,
Зварив юшку швиденько.

Юшка була солодка –
Моя казка коротка.

Скажу, дітки, і другу:
Прибіг котик із лугу,
Ліг, собі серед печі,
Муркотів дивні речі.

Дасте бубликів в’язку –
Докажу вам ту казку.

Ще б і третю сказала:
Мушка в хаті літала,
У сметану влетіла,
Вийти звідти не вміла.

Далі – далі не можна,
Бо це казка тривожна.

Ба, ще й знаю четверту:
Був горобчик упертий,
Дзьобав скирту він спритно:
– Змолочу усе жито!

Чи змолотить – не знати,
Доведеться чекати.

Ще послухайте й п’яту:
Вбіг хлопчина в кімнату,
У болоті по вуха,
Бо він мами не слуха.

А що далі – не знаю,
Хіба маму спитаю.

Скажу шосту вам завтра,
Сьому й восьму позавтра,
У суботу дев’яту,
А в неділю десяту.

Певно, будете раді
Казочок цих громаді.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марійка Підгірянка – Безконечні казочки":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Марійка Підгірянка – Безконечні казочки: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.