У бабусі-бабусеньки
Був коток – Чорнячок,
Кожушок мав гарнесенький
І лискучий, наче шовк.
Мав рожевий круглий ротик
І біленькі всі лапки.
Гарний був бабусин котик,
Любесенький отакий.
Як ще котик був манюсій,
Йти нікуди не хотів,
У бабусі на кожусі
Все дрімав і муркотів.
Чорнячок той хорошенький
Дуже чепурний ходив,
Не терпів ні порошинки –
Носик, ротик, вушка мив.
А як виріс Чорняченко,
Виходив уже надвір,
Роздивлявся все пильненко,
Чи не йде ворожий звір.
Бо у нього вороженьків
Було повно скрізь кругом:
Брисько, ворог цей тяженький,
І цапок з кривим рогом,
Та ще й квочечка чубата,
Туркітлива і лиха –
Водить по двору курчата,
На Чорнячка зазіха.
Та він ворогам не дався
У годиночку лиху –
То на дереві спинявся,
То стрибав знов по даху.
Як додому повертався,
Пити молочка прохав,
Все з бабусею вітався,
Білу лапку подавав.
