Марійка Підгірянка – Літечко пропало: Вірш

Вже сонце не гріє,
Не жовтіє жито,
Мак не червоніє, –
Тільки мряка сіє
Крізь небесне сито.

Хмароньки нависли
Довкола, довкола, –
Наче сльози, бризки
Дощові наблисли
Спроквола, спроквола.

Верба листя ронить
Помалу, помалу –
Вітер листя гонить,
Воно сумно дзвонить:
Літечко пропало.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марійка Підгірянка – Літечко пропало":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Марійка Підгірянка – Літечко пропало: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.