Маленька, чемненька Леся
Приходить до мене в гостину,
Співає, гуляє, сміється,
Щебече, мов птах, без упину.
Які співанки вона знає,
Які вміє вірші-перлини,
Бо старша сестра любій Лесі
Книжки все читає щоднини.
І хоч іще Леся дитинка,
Шість років їй тільки минає,
Та те, що вона українка,
Віддавна і добре вже знає.
Вже чула про княжу державу,
Про знак наш і рідні прапори,
Про княжу й козацькую славу,
Та знає й про смуток і горе.
І знає, що рідна дітвора
Повинна буть пильна і жвава,
Щоб зникли і смуток, і горе,
Щоб давня вернулася слава.
