Марійка Підгірянка – Місяць і зорі: Вірш

Тихий вечір, тихий красний,
Над горою місяць ясний
Пасе зорі, завертає,
На трембіті грає, грає.

Гой-я, зорі, гой-я, гой-я,
Трембіточка срібна моя.
Кошарочка овець повна,
На овечках біла вовна.

Ходить місяць аж до ранку,
Вийшла зоря на полянку.
Ой, місяцю, місяченьку,
Зганяй зорі помаленьку.

Вже отара зірок рідне,
А вівчарик блідне, блідне.
Вже зірниця розквітає,
Встати сонце закликає.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марійка Підгірянка – Місяць і зорі":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Марійка Підгірянка – Місяць і зорі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.