Невисока в нас полиця,
На полицю влізла киця,
Побачила помазок,
Взяла його за чубок.
Стала всюди ним крутити,
На всі сторони котити,
Закотила хтозна-де,
Не знайти його ніде.
* * * * *
Помазка дідусь шукає:
Тут немає, там немає.
Став уже дідусь журитись –
Нічим буде поголитись.
Де то його відшукати –
Чей же сам не втік із хати?!
* * * * *
Ой утік, ой побіг
Із полиці під поріг,
Від порога аж під плотик.
Взяла киця його в ротик –
І ну його микати,
І ну його смикати:
Закинула між дрова –
Там упав і пропав…
* * * * *
По дрова дідусь пішов
Помазочок там знайшов.
Він обсмиканий, обтертий,
Від щетини геть обдертий,
Виб`єм кицю по хвості
За ці витівки пусті!
* * * * *
Дідо прутика шукає,
Юрчик діда, знай, прохає:
– Ой дідусю, дідусю,
Не бий мою котусю,
Не бий мою кицю-мицю,
Більш не влізе на полицю!
* * * * *
Юрчик кицю прикликає
І наказує-навчає:
– Кицю-мицю, добре слухай,
Що не твоє, то не рухай:
Ні квачів, ні помазків,
Ані Юркових м`ячів,
Ані дядькових шнурочків,
Ані тітчиних клубочків…
Не розкидуй олівців,
Не розкидуй папірців,
Не вистрибуй з кута в кут,
Бо в роботу піде прут!
* * * * *
Киця-миця слухає,
Вусиками рухає,
В очі Юрка споглядає,
Мов порадоньки питає:
– Скажи, Юрцю, як гратися,
Щоб з прутиком не знатися?
Бо я киця жвавенька,
Бавитися раденька!
Юрчик вирішив цю справу,
Враз придумавши забаву:
Всилив гудзик він на нитку –
Лови, кицю, мишку-спритку!
Так бавились без пригоди,
Не зробили ніде шкоди.
А відтак до столу сіли
І вечерю смачно з`їли.
Киця-миця з Юрчиком
Їли кашу з молоком.
