Вже Миколай на одвірку…
– Дайте, дайте мені зірку,
ту малесеньку!
Святий злинув ген на гірку,
Зірвав з неба одну зірку,
ту срібненьку.
А я її за пазуху,
йду по сніжку, білім пуху:
– тут, тут зірка.
Та гляджу на зірку нишком
Моя зірка – ой, ой лишко,
дрібні сльози ллє:
– Пощо мене держиш в себе
таж на яснім чистім небі
я світила всім!?
Я злетіла знов на гірку
і вчепила сяну зірку,
нехай світить всім!
