Марійка Підгірянка – Сунички: Вірш

Пішов Юрчик у гайок –
Сунички збирає,
Аж горня на землю – гоп! –
Вушко відпадає…

Покрутивсь сюди-туди –
Що йому робити?
Ой чи буде, чи не буде
Бабуся сварити?

Поклав вушко у горня
Та й думку гадає:
“Хіба піду до бабусі,
Нехай поправляє…”

– Що ти, Юрчику малий,
Так важко тримаєш?
Мабуть, повно, аж по шийку
Суничок ти маєш!

– Ой бабусю, бабусенько,
Що мені робити, –
Там, на дні, лиш дві сунички
І вушко відбите!

Ти умієш, як захочеш,
Іграшки робити.
То й зумієш теж, напевно,
Вушко приліпити!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марійка Підгірянка – Сунички":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Марійка Підгірянка – Сунички: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.