В удовичій одежі йдеш
Через сей світ
І ноги на терни кладеш
Вже сотки літ.
Зі змучених грудей трясеш
Кровавий слід.
І руки сковані несеш
Вже сотки літ.
Падеш, як пада на сніги
Ізмерзлий цвіт,
Бо мучать Тебе вороги
Вже сотки літ,
І чорна зрада гріб гребе
Тобі в привіт,
Бо діти зраджують Тебе
Вже сотки літ.
- Наступний вірш → Марійка Підгірянка – Уклоніться квіточці
- Попередній вірш → Марійка Підгірянка – Молитва
(Оцінок ще немає)