Третя дія
Краєвид той же, що в першій дії. Ранок. Сходить сонце. Квіти сплять.
Дзвіночок (будиться)
Минула вже нічка, сонце ясно світить.
На добрий день, сонце, на добрий день, квіти,
Вставайте, вставайте!
Потрясає руками, дзвінки дзеленькають.
Лелія (будиться, протирає руками очі)
Ах, вже ясна днинка!
Майська ніч минула, як одна годинка.
Рожа (будиться)
Мої пишні шати роса чиста вмила,
Сонечко обсушить — і буду всім мила.
Фіалка (будиться)
В шовковій травиці солодко я спала.
Сонечко збудило — хвала сонцю, хвала!
Братчик (будиться)
Який свіжий подув, який ранок ясний,
Які чисті води, який світ прекрасний!
Дзвіночок
Який світ прекрасний, як радісно жити,
Любитися щиро, з усіма дружити!
Сверщик, що сидів за кущем, прискакує.
Дзвіночок
Сверщику, Сверщику, і ти вже збудився?
Сверщик
Збудився і вмився, у житі сушився.
Лелія
А тепер сніданок будеш з нами пити.
Сверщик
Його зготувати — чи знаєте, квіти?
Фіалка
Я знаю.
Братчик
Я знаю.
Лелія
Медочок я маю,
З чистою росою його розмішаю,
В чашечки наллю я і всіх погощу.
Сверщика-музику найперше прошу.
Наливає напій з маленької кришталевої чаші у чарочки, зроблені з зелених листочків, і подає Сверщикові, Рожі, Дзвіночкові.
Фіалка
А мене забули?
Братчик
А мене забули?
Дзвіночок (жартом)
Та ви зготували самі, ми так чули.
Лелія
Стривайте, маленькі, і вам ще остане,
Медочку є досить, для всіх стане.
(Наливає в чарочки й подає Фіалці й Братчикові.)
Фіалка
Дякую.
Братчик
Дякую.
Сверщик
Спасибі, господине!
При добрій господині кухня не застигне.
Напився я смачно вашого медочку,
А тепер заграю гарну співаночку.
Квіти (всі)
Заграй, заспівай нам!
Сверщик
Яку ж заспівати?
Фіалка
Веселу.
Братчик
Веселу.
Сверщик
Будем зачинати.
(Настроює скрипку й співає.)
Злетів кіс на покіс,
Перепілка в’ється,
Дуже йому сподобалась,
Забаг ожениться.
— Перепілко моя,
Чи підеш за мене?
— Ой, не тепер, косарику,
Ще жито зелене.—
Пшениця у снопах,
Жито покосили,
Позвозили, змолотили,
У млин поносили.
Як змололи усе,
Учинили раду,
Щоб спросити, погостити
Пташину громаду.
А синичка місить,
Кача воду носить,
А сорока-білобока
На чай гостей просить.
Під час співання Братчик і Фіалка плещуть в долоні.
Сверщик
Танцюйте, маленькі!
Лелія
То Вітрик крилатий
Прийти б сюди мусив і нас похитати,
Інакше не вміють квіточки гуляти.
Сверщик
І де то наш Вітрик по світі мандрує?
Рожа
Поклич його, Сверщику, може, він почує?
Сверщик (кличе)
Вітре, Вітре, Вітрику!
Милий, жвавий хлопчику,
Ти куди мандруєш, ти куди гуляєш,
Чи вже про нас забуваєш?
Вбігає Вітер.
Вітер
Не забуду про вас, милі, ніде не забуду,
Із-за гори десятої я до вас прибуду.
Лелія
Вітрику милий,
Ми за тобою дуже тужили.
Вітер (до Лелії)
І ти?
Лелія
Я також.
Вітер
Та що я чую?
А все сваришся, що я пустую.
Лелія
Деколи мушу я нагадати,
Що міру треба в усьому знати.
Вітер (вдав засмученого)
То що ж тепер я, нещасний, вдію?
І погуляти собі не смію…
Рожа
Не будь, Лелійко, така тривожна,
Чей, погуляти навесні можна.
Охоту я маю.
Братчик
І я.
Фіалка
І я теж вмію.
Вітер
Скажи, Лелійко, мені, чи смію?
Лелія
Чом ні? Лиш чемно.
Вітер
Лиш так я знаю.
Дивіться, квіточки, вже починаю.
(Танцює ритмічний танок, приспівуючи:)
Гей ви, квіти пахучі, пахучі,
Стрясіть роси блискучі, блискучі.
Станьте в коло гуляти, гуляти,
Сверщик буде нам грати, нам грати.
Гей ти, Сверщику, цікавий, цікавий,
Настрой скрипку на славу, на славу,
Заграй же нам дрібненько, дрібненько,
Звесели нам серденько, серденько.
Під час співу Вітер ставить квіти у коло. Сверщик, від слів «Гей ти, Сверщику цікавий», акомпанує на скрипці. Від слів «Ну же, квіти, лиш живо», слідує ритмічний танок квітів.
Ну же, квіти, лиш живо, лиш жваво,
Сюди-туди і вліво, і вправо,
Сюди-туди боками, боками,
Барвистими рядками, рядками.
Ну же, квіти, рядочком, рядочком,
Коло мене віночком, віночком,
Коло мене все в пари, все в пари,
Радуйтеся на яри, на яри.
Після слів «Радуйся на яри» всі плещуть радісно в долоні і вертаються на свої місця.
Вітер (кланяється квітам і Сверщикові)
Дякую.
Сверщик
Скажи нам тепер,
Вітрику милий,
Чого ти нині радий, веселий?
Вітер
Бо нині можу сказати сміло,
Що своє добре докінчив діло.
Так, так, квіточки, ви всі вже спали,
Листки стулили і спочивали,
Я тоді крила свої розкинув
Та й усю нічку в чужий край линув.
До того краю летів я бистро,
Де пішла пташка, вбрана барвисто.
Рожа
Ти був там, Вітре, бачив Синицю?
Сверщик
Ти бачив тую ледачу птицю?
Вітер
Так, Сверщику, птичка ледача була,
Коли про рідний свій край забула.
Але тепер вже рідню згадала,
I повернутись знов забажала.
Сверщик
Як так, тоді вже іншеє діло –
Її сестричці це буде мило.
Вітер
Що вона робить?
Сверщик
Тяжко сумує,
І її голосу ніхто не чує.
Он там сама вже вона надходить.
Глянь, як, сумненька, травою бродить.
З-поза кущів виходить заплакана Синичка II.
Вітер (звертається до Синички II)
Ой ти, Синичко, ти, щебетушко,
Веселу вістку шепну на вушко.
Синичка II
Вітрику, братику, ти все пустуєш,
Чи з цею вісткою ти не жартуєш?
Вітер
Та де посмів би я жартувати,
Із твого горя та насміхатись.
Я тобі правду говорю щиру:
Нині побачиш сестричку милу.
Синиця II
О любий Вітре, чи добре чую?
Нині обніму ще й поцілую…
І приголублю до серця свого…
Сверщик
Твоя сестричка не варта того.
Квіти (всі)
Не варта!
Синиця II
Знаю я, любі, знаю.
Згрішила важко супроти краю,
Супроти всіх вас.
Та ви забудьте —
І милосердні до неї будьте…
Сверщик
За таку зраду забути важко,
Але для тебе вчиним це, пташко.
Квіти (всі)
Вчиним це радо!
Синичка II
Дякую дуже.
Дякую всім вам, а тобі,
Друже Вітре, найперше.
Сверщик
Ой, бо є за що…
А я то думав: Вітер — ледащо…
Вітер (жартуючи)
Хто так думає, зараз прилечу
І його скрипку пірву, розмечу…
Не руш ти скрипки, хто буде грати,
Як тобі схочеться потанцювати?
Синиця II (прислухаючись)
Тихше, тихше…
Хтось над потічком квилить,
Аж цвіт головку клонить
До землі ближче…
Сверщик
Тихше…
Квіти (шепотом)
Тихше…
Вітер (складає крила)
Тихше…
Синичка II (дивиться пильно вдаль)
Хтось до нас біжить бистро,
Аж нив хилиться колос.
Чути тихе схлипування за кулісами.
Пізнаю сестрин голос…
Ой, сестро!
Біжить назустріч сестрі. Усі дивляться в напрямку бігу Синиці II. По хвилі входить Синиця II з Синицею І, обіймаючи й цілуючи її.
Синиця І
Сестричко, люба, мила,
Прости, я завинила!
Синичка II
Давно вже я простила: щовечора стелила
Гніздо м’якенько,
Щоранку виглядала і ось тебе діждала,
Моє серденько.
Синиця І (тулиться до сестри)
О, добра ти безмірно!
Синичка II (обіймає Синицю І)
Бо люблю тебе вірно.
Синиця І (плаче)
А я що учинила?
Вірне серце зранила…
Синичка II (лагідно)
Тихо вже, тихо…
Давнєє люте лихо
Треба забути.
Спочинеш у гніздечку,
У милім холодочку
По довгій путі.
Синичка І
Але найперше мушу
Сумління своє й душу
Від гріха змити.
(Простягає руки благально до квітів.)
Сльозами землю зрошу,
У вас прощення прошу,
Ріднії квіти!
Квіти (всі разом)
Прощаємо провину,
Приймаємо в гостину
В нашу долину.
Синичка І (до Сверщика)
Тепер перед тобою виповім вину мою
Велику дуже.
Над тобою сміялась, твою скрипку стоптала…
Чи простиш, друже?
Сверщик
Радо тобі прощаю,
в ріднім краю вітаю,
І твердо вірю,
Що не будеш блудити
і по чужих ходити
В чужому пір’ю!
Синиця І
Ніколи вже, ніколи!
Отеє, по вольній волі
Вам присягаю;
В чужі не піду поля,
бо радість, щастя, доля —
Лиш в ріднім краю.
Квіти (всі)
Лиш в ріднім краю!
Тепер, коли минула
Недобрая година,
Коли до нас вернула
Заблукана дитина,
Всі разом заспіваймо
Співаночку-веснянку.
Весело погуляймо
В проміннях ясних ранку.
(Настроює скрипку.)
Фіалка
Всі разом заспіваймо
Співаночку-веснянку.
Братчик
Весело погуляймо
В проміннях ясних ранку.
Вітер
Заграй нам, Сверщику, пісню,
А ми всі — за тобою;
Хай голос одізветься
За лісом, за горою.
Хай в цілім світі знають:
Землі цієї діти
Для неї виростають,
Для неї хочуть жити.
Сверщик ударяє на скрипці повний акорд, починає грати й співати, а всі — за ним:
Радуємся всі нині
В нашій гарній долині
Гей, гей, гоя, га,
В нашій гарній долині.
Вітрик дує, гуляє,
Квіти в танець скликає.
Сверщик грає та гуде,
Ціле літо так буде.
Гей, гей, гоя, га,
Ціле літо так буде.
Сонце з неба сяє,
Теплом всіх наділяє.
Гей, гей, гоя, га,
Теплом всіх наділяє.
А та рідна земленька
Горне всіх до серденька.
Гей, гей, гоя, га,
Горне всіх до серденька.
Ми припадем до неї,
До рідної, святої.
Гей, гей, гоя, га,
До рідної, святої.
Любов’ю змережем,
Для себе збережем.
Гей, гей, гоя, га,
Для себе збережем!
ЗАВІСА.
