Марійка Підгірянка – Великий я синочок: Вірш

Великий я синочок,
Матусенько моя.
Іде на п`ятий рочок,
Вже не маленький я.

Прокинуся раненько,
То довго не лежу, –
Оглянуся швиденько,
Вмиватися біжу.

Вдягнусь і “добрий ранок”
Скажу привітно всім.
Матуся дасть сніданок,
І я смачненько з`їм.

Тоді, після сніданку,
Розглянусь довкруги, –
Яка робота зранку,
Кому допомогти.

Для кроликів травички
Пахучої нарву,
Для курочок водички
Свіженької наллю.

І кізкам треба дати
В яселка лободи,
І гусоньки погнати
Купатись до води.

Піду охоче всюди,
Куди пошлють мене,
І серед праці-труду
Час швидко промине.

Коли ж після обіду
Подякую усім,
То в поле я поїду
На конику своїм.

Ще й не забуду взяти
Шаблюку до руки,
Щоб шляхом постинати
Погані будяки.

Усюди вздовж доріжки
Зрубаю цей бур`ян,
Щоб не колов нам ніжки,
Не пхався аж на лан.

Мені допомагають
Сусідські діточки,
Весь бур`янець збивають,
Складають в купочки.

А сонце нижче й нижче,
Вже спатоньки іде,
Вечерять мати кличе,
За рученьку бере.

Пташки в гніздечках на ніч
Вкладаються до сну.
– Добраніч всім, добраніч!
Я скоро теж засну.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марійка Підгірянка – Великий я синочок":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Марійка Підгірянка – Великий я синочок: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.