Марійка Підгірянка – Зимові радощі: Вірш

I

Подивися, матусенько,
Як усюди білесенько,
Як на килим пухкий, білий
Дрібні зіроньки злетілись.

Дозволь, мати, вийти з хати,
З саночками погуляти,
Із горбочка бистрим птахом
Спускатися білим шляхом.

Мати сина виряджає,
Обуває, одягає,
Обійма його, раденька,
Пригортає до серденька.

II

Сипле сніг без упину,
Вже засипав долину,
На горбочок, хлоп`ята,
Вже шукайте санчата.

Їдуть сани з горбочка,
Сиплять срібло на очка,
Як дзвіночок, сміх дзвонить —
Нас вітрець не догонить.

Не догонить, не бійся,
По дорозі десь дівся, —
А ми з гірки в долину,
До царівни в гостину.

У царівни Снігурки
Будем гратись у жмурки —
На пуховій киреї,
В дружнім колі – круг неї!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марійка Підгірянка – Зимові радощі":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Марійка Підгірянка – Зимові радощі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.