У старого бобра
Небагато добра:
Під водою хата,
В березі санчата.
Запитала бобра
З вільхи ґава стара:
– Кара – ра, чата – чата,
Нащо вам санчата?
А чи дрова возити
Щоб у грубці топити? –
Взяла злість тут бобра:
– Цить – но, гаво стара!
Є в мене внучата,
То для них санчата.
- Наступний вірш → Марія Чепурна – Ясне крило
- Попередній вірш → Марія Чепурна – Золота бджола
(Оцінок ще немає)