Т. Г. Шевченку
Дуб зелений та розлогий
Виріс на Вкраїні
У діброві, край дороги
При ясній долині.
Із дубами побратався,
Батьком став калині.
Часто вітри бушували
Гнули дужі віти,
Та зламати – не зламали
Дуба пройдисвіти.
Лиш коріння, мов із криці
У дуба ставало
І поволі із криниці
Свіжу воду брало.
Розрослося по діброві
Повилось в клубочки
І росли все нові й нові
З кореня дубочки.
