Марія Чепурна – Ясне крило: Вірш

Ні, не годиться, зовсім не годиться
Календарем обмежувати вік!
Я наче в небо вигулькнувши птиця
Своїм рокам і дням згубила лік
Так, я згубила, Годі же низати
Немов разки намиста дні життя,
Коли далеким відгуком гармати
Невпинно в серце стукотить буття.
У ньому все: науки горді кроки,
І сонцемрійний шепіт колоска
На рубежах покорений неспокій
І колискова матері дзвінка.
Мільйони рук до космосу простерті
І яблуневі пахощі суцвіть
А, щоб умерти на Землі цій жить.
Календарями жити не годиться,
Щоб після себе залишити слід
Я наче в небо, вигулькнувши птиця,
Ясним крилом націлена у світ.