Тихо течеш, перекочуєш хвилю за хвилею.
Гаснуть зірки і в твої осипаються очі.
Мабуть, без тебе не можу я бути щасливою, —
в серці ношу, ніби срібний перстеник дівочий.
Легко прощались ми. Легко було забувати,
Поки в шуканнях себе не вернулася знову до себе…
Звідси, з твоїх берегів, від рідної хати,
знов увійду в України батьківське небо.
