«Треба спати, треба спатки», —
Шепотіти зоренятка.
Наказав їм місяць-татко,
Щоб залюляли малятко.
Тихо-тихо стало ниньки,
Навіть вітер йде навшпиньки:
У блакитнім сповиточку
Спить Земля — кохана дочка.
Як ранесенько проснеться —
Сонцю-мамі усміхнеться!
- Наступний вірш → Марія Дем’янюк – Шаруділа мишка
- Попередній вірш → Марія Дем’янюк – Натомився
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)