Впрягся день
в блакитний віз,
через гори,
через ліс
в місто нам
весну привіз.
Плаче тітонька-зима,
що морозу більш нема,
що повіяв теплий дух
і пропав її кожух,
що промокла вся дотла
від весняного тепла.
— Цінь-цвірінь!
Зимі кінець! —
репетує горобець.
— Дзень-дзелень! —
дзвенять струмки.
На сопілоньках шпаки
виграють що сили є.
В мідний бубон сонце б’є,
і стрибає дітвора,—
дуже радісна пора!
