Димлять гори —
звикли ми…
Димлять вже століття,
але звідки
ці дими —
чи відомо дітям?
Слух такий
давно проник,—
люди вірять слуху,
палить люльку
чарівник
на довгім цибуху.
Як потягне,
в люльці — блим
вогник язичками
і погасне…
Тільки дим
вгору йде клубками.
Не змика
Чугайстер віч —
не бере дрімота!
Смокче люльку
день і ніч —
вся його робота.
А навкруг
чарівника
лісові панянки
у розхристаних
вінках
водять дивні танки…
Глек в оздобах
золотих
є в кожної панни.
Ялівець
із глеків тих
куриться дурманний…
Ось у чому, діти, суть!
Правда? Поговори?..
А дими пливуть,
ростуть —
сповивають гори.
