Горджуся Львовом
і росту для нього.
Не знаю міста
іншого такого.
Чей тут по львівськім
посивілім бруку
ходити вчивсь я
з мамою за руку.
Слова найперші
вимовляв за татом,
сміявся, плакав.
Львів — це мій початок!
І де б не був я,
серцем полум’яним
скажу по праву:
— Я — малий львів’янин!
- Наступний вірш → Марія Хоросницька – Львівські ліхтарі
- Попередній вірш → Марія Хоросницька – Помічниця
(Оцінок ще немає)