Марта сплеснула руками:
квітоньки мої, що з вами?..
Заховались в бур’яні!
Ох і лишенько мені!..
Присядки і на ходу
тягне Марта лободу,
рве пирій що має сили,
в Марти ноги підкосились,
із чола покапав піт…
А при ділі так і слід!
Знати лиш не буде цяця,
як дається справжня праця.
- Наступний вірш → Марія Хоросницька – Зажурилося дівча
- Попередній вірш → Марія Хоросницька – Дні минали без пригод
(Оцінок ще немає)