Моя матусенька співає
пісні давно минулих днів.
Самого серденька сягає
матусин чародійний спів.
Пісні хоч давні, невідомі,
як зазвучать вони лишень —
справжніське свято в нашім
від прабабусиних пісень.
В них людські радощі і болі,
жива душа така, як в нас…
— Співай, матусенько, поволі!
Співай, матусенько, ще раз…
Від мами переймаєм з братом
пісенність наших прабабусь.
Пісень у мами так багато,—
не знаю, чи усіх навчусь!
