На Янівському цвинтарі
ведуть стежки круті,
де пагорбки, мов вівтарі,
для нас усіх святі…
Стрільці у них поховані —
герої молоді.
Не всі, не всі сплюндровані
манкуртами тоді,
коли втішались жертвами,
казились від злоби,
знущались і над мертвими —
паплюжили гроби…
Стрілецьку честь осквернену,
традиції старі,
клянемось,
ми повернемо!
Ми — львівські школярі.
Горять свічки…
Горять лампади
поміж букетів і вінців…
Щорік
на перше листопада
приходять люди
до стрільців.
Ідуть юрбою,
поодинці,—
на серці в кожного
одне:
хто, як не ми,
не українці,
стрілецькі душі спом’яне?..
