Біля університету —
шум зелених верховіть.
Я приніс букет поету,
що в граніті тут стоїть.
Шапку перед ним скидаю
у пошані я, школяр.
Це — Іван Франко, я знаю,
наш великий Каменяр.
Нам Франкова слава світить
сяйвом рідної зорі…
І усі ми, львівські діти,
всі, як є,— каменярі.
