Всі хвилини вільні
в нашім домі — спільні.
Батько щось ладнає,
мати вишиває…
І мене вчить мати
також вишивати.
Спершу все для Галі —
для моєї лялі,
потім по стібочку
братові сорочку…
Вишивать навчуся,
як уміє ненька,
вишию з любов’ю
рушничок чудовий
на портрет Шевченка.
- Наступний вірш → Варвара Гринько – Вишиванка
- Попередній вірш → Леся Вознюк – Сорочка-оберіг
(Оцінок ще немає)