Тоненьким прутиком
з вербовим котиком
себе вітаємо
легеньким дотиком…
Радісну вістку
собі говоримо,
що день великий
не поза горами,
що вже за тиждень
буде Великдень.
- Наступний вірш → Марія Хоросницька – Два кошички
- Попередній вірш → Петро Ребро – Як Ваня загорів
(Оцінок ще немає)