Моєму другові завидно,—
признався сам,
сказав:
«Дивись,
з твого вікна
пів-Львова видно!
З мого — подвір’я лиш чиєсь…»
Широка, справді, панорама —
по центру
з Княжої гори…
Дахів червоних
тепла гама
(«Всі з черепиці»,— каже мама)
пірна в зелені кольори
садів і парків…
Древні храми,
найвищу взявши висоту,
вписали
в велич панорами
хрестів достойність золоту.
І незалежно від погоди
чарує зір краса століть…
Любов, захоплення і подив
хвилюють душу мимохіть…
Квартира наша незавидна,
як на сім’ю —
малий метраж,
зате з вікна
пів-Львова видно —
неперевершений пейзаж!
